Актуальність і перспективність досвіду

Учитель тільки доти вчитель, 

доки вчиться, тільки-но він 

перестає вчитися, в ньому 

помирає вчитель.

К.Ушинський

Актуальним завданням модернізації сучасної системи освіти України є підвищення рівня якості знань учнів. У сучасному світі важливо, щоб освіта давала нашим дітям нові життєві стратегії, життєву компетентність, сприяла мобільності їх соціальної поведінки, тому що саме це дозволяє особистостям долати кризові ситуації, обирати свій шлях у майбутньому.

Зміни соціально-економічного та суспільного життя України потребують своєчасного аналізу наявних інтелектуальних і творчих ресурсів держави, серед яких одне із визначних місць посідає дитяча обдарованість.

У Законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що «Освіта XXI століття – це освіта для людини»[3]. І пріоритетним напрямком оновлення змісту навчально-виховного процесу є гуманізація освіти, основана на гуманістичних цінностях. Тому авторитарно-дисциплінарні моделі навчання змінюються на компетентнісно спрямовані. Сьогодні очевидним стало те, що традиційна методика навчання багато в чому вичерпала свої можливості. Потрібна внутрішня, глибинна реконструкція методичних підходів до навчання.

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначається: «Одним із головних завдань шкільної освіти є створення умов для успішного навчального середовища, яке передбачає засвоєння певного базового рівня знань та вироблення вмінь і навичок, що сприятимуть соціалізації особистості» [2;6]. І головне в цьому процесі – створення умов для творчості, саморозвитку, самовиявлення, самореалізації. У Національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України...»[5], а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань»[3].

Успішність реалізації цієї мети залежить від того, хто і як навчає таку особистість – від учителя. Сьогодні ми повинні створити таке освітнє середовище, яке зможе забезпечити всебічний розвиток особистості кожної дитини, приноситиме їй радість пізнання, викликатиме в неї інтерес до навчання, тобто зробить її успішною.

І нам, педагогам, залишається сьогодні лише допомогти дитині в період формування її особистості, ні в якому разі не позбавляти школяра чекання завтрашньої радості, віри у свої можливості, сподівань на позитивні перспективи в майбутньому.

На сучасному етапі розвитку освіти широко впроваджується в життя Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю 2010 р., у якій акцентується увага на тому, що ключова роль у системі освіти належить учителю. Саме через діяльність педагога реалізується державна політика, яка спрямована на зміцнення інтелектуального й духовного потенціалу нації. І значна роль у цьому належить саме вчителям української мови та літератури.

Актуальність теми «Формування творчої особистості учнів на уроках української мови та літератури шляхом упровадження акмеологічних технологій» обумовлена особливим інтересом у педагогіці й методиці до проблеми якості освіти. Пошук оптимальних, найбільш ефективних способів, що впливають на якість освіти, на формування компетентної особистості в останні роки тільки розширюється. Створюються нові педагогічні технології, актуалізуються вже відомі, оскільки все більш явною стає неспроможність традиційної освітньої системи відповідати новим соціокультурним та економічним умовам.