Сутність досвіду, його технологія

Учитель висловив своє бачення використання акмеологічних технологій навчання учнів у контексті компетентнісно зорієнтованої освіти на уроках української мови та літератури. Для школи важливою є кожна із зазначених вище технологій, але при організації навчальної діяльності вчитель найчастіше застосовує технології розвивального навчання, формування творчої особистості та проектний метод навчання.

Головною метою розвивального навчання є формування активного, творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. 

Розвивальне навчання – це такий процес діяльності учнів, у ході якого кожна дитина повинна самостійно або з допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам’ятовувати для дальшого навчання. Зростає активність учнів на уроці, вони мають право вибору завдань, у них виховується почуття відповідальності за свій вибір. Учень, перебуваючи в ситуації успіху, починає вірити у свої сили [13]. 

У процесі розвивального навчання дитина не тільки отримує нову інформацію, а й осмислює її, застосовує в подальшому навчанні, що сприяє самовдосконаленню й становленні її як особистості. Найбільш ефективні методи: пояснювально-ілюстративний, проблемний, дослідницький, частково-пошуковий, тобто такі, що сприяють розвитку творчого, критичного мислення та уяви.

Реалізуючи принципи розвивального навчання, учитель може використовувати різноманітні прийоми («Повір у себе», «Особисте відкриття», «Сходинки до успіху», «Почую кожного»), що дозволить учням оцінити себе й товариша, навчитися виступати, розмірковувати, доводити.

Сама технологія потребує від учителя вміння створювати умови пізнання, тобто моделювати такі ситуації, коли повинен здійснитись «Вибух здогаду», «Моє відкриття». При цьому враховується як колективна думка, так і думка кожного учня. Використавши це, учитель виконає основну мету розвивального навчання – формування «Вміння вчитися» - загальної здатності, яка в подальшому дозволить учням самостійно оволодіти будь-якими знаннями. 

Суть технології розвивального навчання можна передати словами китайської мудрості: «Я слухаю — і я забуваю; я бачу — я запам`ятовую; я роблю — і я розумію».

У своїй практиці для підвищення інтересу до уроку з метою виховання в учнів стійкої позитивної мотивації вчитель використовує прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це й коротка розповідь, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія («Мозковий штурм», «Незакінчене речення», «Мікрофон», «Галерея думок», «Асоціативний кущ», «Аукціон» тощо). Так, під час вивчення теми «Речення з однорідними членами речення» у 8 класі Тетяна Антонівна пропонує завдання «Аукціон»:

Завдання. Закінчити подані народні прислів’я, знайти однорідні члени речення, пояснити вживання розділових знаків. За поданим зразком навести якнайбільше прислів’їв, у яких є однорідні члени речення.

Щастя в повітрі не в’ється, а…

Треба працювати, а не …

Родися не в платтячку, а…

Борг не реве, а…

Довідка … в боротьбі дістається.

… бідувати.

…щастячку.

… спать не дає.

Під час вивчення тем «Числівник» і «Займенник» учитель пропонує інші акмеологічні технології. Наприклад, спільний проект «Чи знаєте ви, що ...?»

Діти у групах готують повідомлення про Бердянщину з використанням числівників, займенників, власних назв тощо.

«Краєзнавці». Чи знаєте ви, що Бердянщина пам’ятає своїх славетних земляків?...

«Біографи». Чи знаєте ви, що, на перший погляд, наше місто невелике, а насправді ...

«Історики». Чи знаєте ви, що наше місто має цікаву історію народження.

«Біологи». Чи знаєте ви, що Азовське море – справжнє багатство Бердянщини.

І таких груп можна створити багато «Літературознавці», «Геологи», «Скульптори» тощо. Крім опрацювання теми уроку, діти вчаться працювати в колективі й дізнаються безліч цікавих речей.

Учитель у своїй практиці використовує групові форми роботи, що формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. В учнів формуються комунікативні якості, активізується розумова діяльність. Ця технологія дає найбільший ефект у засвоєнні знань. Наприклад, робота в експертних групах «Мозаїка», що використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. 

У кожній групі має бути по представникові з «домашніх» груп. 

Завдання. Записати якнайбільше числівників чи власних назв, пов’язаних із Бердянщиною; усно розкрити виражальні можливості вжитих у тексті числівників... . 

Досить часто застосовує вчитель технологію кооперативного навчання на основі обов’язкових результатів. Наприклад, пошук інформації «Хто швидше». Учні виконують у групах завдання, яке може перевірити експертна група. Пропонуються такі завдання:

- підкреслити правильний варіант;

- знайдіть «п’яте зайве»;

- визначити можливості синонімічної заміни займенників;

- запишіть правильно словосполучення, узгодивши іменники з числівниками.

Під час вивчення теми «Відокремлені обставини» в 9 класі вчитель використовує різноманітні завдання. Наприклад, «Лiнгвiстична задача». 

Завдання: побудувати текст, знайти речення з вiдокремленими обставинами, пояснити мету їх використання. 

Щоб розв’язати цю задачу, поданi нижче речення поставте в такiй послiдовностi: 

1) просте речення, ускладнене вiдокремленою обставиною; 

2) односкладне речення; 

3) складне речення з безсполучниковим i сурядним зв’язком; 

4) просте речення; 

5) просте речення, ускладнене вiдокремленою обставиною; 

б) просте речення; 

7) складне речення. 

У першому словi кожного речення пiдкреслiть першу букву. 

Незабудки й барвiнок розвивали зiр, чорнобривцi не давали болiти голiвцi, а ромашка заспокоювала мале сердечко. 

Iнодi цими квiточками лiкували дитину. 

Вiковий перший вiнок сплiтала матуся, вимочуючи його в росах сiм днiв. 

Окрасою для чотирирiчного дiвча був вiнок з яблуневого цвiту — символу материнської любовi. 

Одягали його дiвчатка в сiм рокiв. 

Чарiвний вiнок виплiтали мами з калини – символу дiвочої краси, добавляючи любисток, нагiдки й безсмертник. 

Колись вiночок був оберегом, а сьогоднi — спогадом про звичаї та традицiї нашого народу.

«П’яте зайве»

Завдання: знайдіть «п’яте зайве» речення з відокремленою обставиною, накресліть схему.

Усього в українському віночку – 22 квіточки і кожна – лікар, оберіг.

Безсмертник дарує здоров’я людському роду. А барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють від застуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, плетуть весільні букети. Цілий рік шанують, вважаючи символом життя.

Під час вивчення теми «Фразеологія» Тетяна Антонівна застосовує ігрові технології навчання, у процесі яких легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри. Ця технологія вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості, яка має кінцевий результат, чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат. У процесі такої роботи підвищується інтерес до предмету. Діти із задоволенням беруть участь у грі «Аукціон». Пропонуються такі завдання: 

- назвати якнайбільше фразеологічних зворотів, до складу яких входять числівники, синоніми, антоніми ...;

- подані фразеологізми згрупуйте в синонімічні гнізда;

- до поданих слів доберіть антоніми-фразеологізми;

- доберіть фразеологізми зі словом «рука», які б передавали різне значення. 

Приклад

Завдання: подані фразеологізми згрупуйте в синонімічні гнізда.

Як на долоні волосся виросте. Їй кажи овес, а вона каже гречка. Тоді буде, як рак свисне. На Миколи, та й ніколи. Яке коріння, таке й насіння. Ти йому стрижене, а він тобі смалене. Тоді буде, як дві неділі разом зійдуться. Я йому про індики, а він мені про кури дикі. Яка щепа, така й яблуня. Ти йому про образи, а він тобі луб’я.

Завдання: до поданих слів доберіть антоніми-фразеологізми.

Працювати, далеко, говорити, близько, багато, хвалити.

Завдання: підібрати фразеологізми зі словом «рука», які б передавали такі значення:

Бути поряд, гарний майстер, битися, дуже любити когось, оволодіти собою, не працюється, нечесний, найближчий помічник, близько, взаємне вихваляння, працювати невтомно, нічого не робити, рішуче відмовлятися, зняти з себе відповідальність, розчарування, стало легше.

Зразок: нема часу щось робити – руки не доходять.

У залежності від вікових особливостей дітей учитель проводить стилістичні дослідження, редагування тексту, переконструювання речень, усне словесне малювання.

На уроках формування творчої особистості вчитель домагається не накопичення знань та вмінь, а збагачення учнів творчим досвідом, їх самореалізації. Сприяють цьому високий рівень активного мислення, організованості й цілеспрямованих навчальних процесів. Зміст технології полягає у створенні вчителем ситуації творчої переробки, узагальнення, експериментування, пошуку; використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності учнів, їх творчих можливостей.

Учитель вважає, що від природи кожна дитина талановита, і його завдання полягає в тому, щоб допомогти їй розвинути цей талант в оптимальному віці – у дитинстві.

Щоб розвинути творчі здібності учнів, наприклад, під час написання творчих робіт, необхідно:

1. Навчити дітей образному баченню слова.

Вправи: 

а) мімікою й пантомімою передати зміст слів: "журитися", "мужність", "сонце", "прохолодно" тощо; 

б) оповідання за одну хвилину ("Відлига", "Сонце зійшло", "Перший сніг" тощо).

2. Навчити учнів пов'язувати різні поняття (єдиною темою, ідеєю).

Вправа: Називаємо 3-4 слова (життя, смерть, успіх), пов'язуємо їх: 

а) у реченні; б) у творі-мініатюрі.

3. Навчити бачити красу й гідність у всьому: у предметі, думці, картині тощо. 

У звичайному бачити незвичайне.

З цією установкою описати зовнішній вигляд будь-якого предмета (на вибір) ; пояснити зміст прислів'я, приказки.

4. Уміти нецікавий об'єкт перетворювати на цікавий. Розвивати увагу й уяву. 

Вправи: пройти по підлозі, як по калюжці води (потім – описати свої відчуття); шукати схожість між предметами, між предметом і твариною, між людьми й тваринами; фантазувати на теми:

"Який настрій у дерева взимку?", "Скільки років цьому дереву?", "Яким було його життя?", "Про що співав весняний струмок?", "Плаче дощ, а може, в нього лихо?" тощо.

Що ж необхідно для оволодіння секретами творчості?

На думку вчителя, є певні закономірності, умови, прийоми, які сприяють фор­муванню творчих здібностей.

По-перше, справжня наукова творчість неможлива без зако­ханості, фанатичної пристрасті до того, що вивчаєш.

По-друге, необхідна копітка робота над обраною темою.

По-третє, для успішної наукової діяльності потрібен гли­бокий запас знань.

По-четверте – міцна пам'ять. 

По-п'яте – спостережливість.

Людська пам'ять має великі приховані ресурси. Важливі прийоми покращання пам'яті – асоціативне запам'ятовування; повто­рення; добір аналогій до явищ, що вивчаються; розчленовування ма­теріалу на смислові частини; виділення в матеріалі головного й другорядного.

По-шосте, на думку психологів, значною мірою стимулює продуктивну діяльність поєднання логіки й уяви, творчої фантазії, здатність бачити суперечності, парадокси, те, що не відповідає навіть законам логіки.

Через красу художнього слова слід прививати учням любов до рідної природи, увагу до оточуючих, позитивне ставлення до навколишнього простору. Учити учнів "бачити" й "слухати" природу в поезії, любити в житті; виховувати спостережливість, небайду­жість до всього, що їх оточує, і на цій основі вчити дітей бути добротворцями й нести у світ добро, творити навколо себе красу.

Щоб досягти певних результатів у навчанні школярів, слід поставити перед собою такі цілі:

1. Формувати в учнів стійкий інтерес до пізнання й повагу до розумової праці.

2. Змусити учнів повірити у свої сили – дати оптимістичну перспективу.

3. Заохочувати учнів до творчої роботи й усебічно розви­вати їх творчі здібності.

Для виконання цих цілей необхідно з найбільш обдарованими й просто здібними учнями працювати на творчому рівні:

- застосовувати на уроках різні види самостійної роботи (індивідуальні завдання, робота в парах, у групах);

- пропонувати на уроках вправи творчого характеру;

- на підсумкових уроках практикувати роботу в парах за аркушами взаємоконтролю;

- широко застосовувати самоперевірку, взаємоперевірку учнями домашніх завдань;

- рецензувати відповіді товаришів;

- сильні учні готуються до уроків завдання типу "Я учитель" (словникові диктанти, запитання з теми, аналіз типових помилок, допущених у письмових роботах);

- сильні учні мають виступати на уроці асистентами вчителя, консультантами товаришів (відповідати на запитання, які виникли в інших учнів під час виконання домашнього завдання; перевіряти зошити товаришів з навчальними диктантами, написаними в класі; консультувати слабких учнів під час виконання ними індивідуальних завдань у класі;

- сильні учні в класі отримують персональні творчі завдання;

- пояснюють (за завданням учителя) частину нового матеріалу;

- готують повідомлення, реферати, презентації з теми;

- виконують удома завдання підвищеної складності;

- починаючи з 6-го класу, самостійно створюють ОК (опорний конспект) після вив­чення певної теми до уроку узагальнення знань.

Для активізації мовленнєвої діяльності й розвитку творчих здібностей школярів Тетяна Антонівна надає перевагу таким видам робіт як написання творів-спостереження та переказів на основі неповного тексту, які були б пов’язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками. Мета таких завдань – навчитися будувати текст описового характеру на основі власних спостережень, учитися помічати красу, любити природу тощо.

Так, під час вивчення в 5 класі теми з розвитку мовлення «Твір-опис предмета за власним спостереженням» учитель пропонує завдання:

Уявіть, ми вийшли на галявину, де багато різних квітів. Спробуйте порозмовляти з квіткою. Про що вона розкаже? Ділимо аркуш на 3 частини, у першу колонку записуємо пункти плану, у другу – спостереження, у третю – художні засоби.

Під час вивчення теми «Твір-опис природи на основі особистих вражень» у 6 класі Тетяна Антонівна пропонує матеріал для спостереження до теми «Надходить осінь» за схемою:

Пропонує вчитель написати дітям і творчі перекази, що є однією з найефективніших форм підготовки учнів до самостійного написання творів.

Пропоновані неповні тексти фактично служать для учнів і джерелом його майбутньої творчої роботи, і своєрідним планом, і сюжетною канвою, і спонуканням до творчості.

Прослухавши чи прочитавши неповний текст, учень має домислити початок, продовження чи закінчення його, виходячи із загального змісту. Він може на свій розсуд вводити дійових осіб, продумувати епізоди подій, які б логічно пов’язувалися з авторським текстом.

Наприклад, учитель пропонує дітям домислити зачин і кінцівку оповідання «Лебідь»

Лебідь

?..

До нього підходили люди, приносили хто зерна, а хто крихти хліба. Він уже звик брати допомогу прямо з рук. Але з дитячих рук. Видно, птах пам’ятав, хто його скривдив.

Коли вода почала замерзати, на березі ставка появилася невеличка дерев’яна хатка. Хто ця добра людина, що подбала про птаха, ніхто точно не знав.

Лебідь швидко зрозумів, кому має належати хатка. Обійшовши її навколо, заглянув до середини, а потім сміливо зайшов і всівся на сухій соломі.

Так минали дні за днями…

?..

Учням неважко домислити пропущені фрагменти. Але в кожного вони будуть іншими. І це найголовніше. Крім того, у процесі роботи учні вчаться встановлювати взаємозв’язки між частинами тексту, глибше усвідомлювати його структуру.

Для більш ефективної роботи Тетяна Антонівна розробила брошуру «Деякі види творчих робіт на основі неповного тексту» (Додатки).

Безперечно, розвитку творчих здібностей учнів у процесі вивчення української мови й літератури значною мірою сприяють уроки зв’язного мовлення. Вони є своєрідною майстернею, де учні проходять шлях від здобуття знань, умінь, навичок з розвитку зв’язного мовлення та спілкування до написання творів різних типів і стилів, заміток, відгуків тощо. У середніх класах учитель практикує після аналізу твору різних жанрів написання учнями власних новел, казок, байок, легенд. Старшокласники ж здебільшого пишуть твори-роздуми. Звісно, це розвиває в дітей самостійне критичне мислення, учить оцінювати літературний твір, розкривати його значення, виявляти власне бачення мистецького набутку письменника, досліджувати певну проблему, пов’язувати питання, що розглядаються у творі, із сучасністю. Така робота є необхідним ланцюжком у процесі формування учнівської самостійності, власне творчості. 

Зважаючи на зміст літературної освіти в 10–11-х класах, учитель рекомендує старшокласникам написати такі невеличкі епічні твори, як новела, есе та твори на основі асоціацій. Так після вивчення творчості В. Стефаника, яка вражає учнів яскравою самобутністю, Тетяна Антонівна пропонує, скориставшись пам’яткою, написати новелу. І коли вчитель зможе майстерно «пропустити» творчість митця не тільки через розум, а й через серце старшокласника, тоді оригінальними будуть їхні твори.

Учитель наводить пам’ятку «Як писати новелу». (Додатки) та зразки учнівських творів (Додатки). 

Учитель зазначає, що використання пам’яток під час написання учнями оригінальних літературних творів не обов’язкове, оскільки це може скувати творчу уяву й фантазію автору.

У своїй роботі Тетяна Антонівна практикує написання есе, віртуальних листів, міні-висловлювань, для яких властива вільна трактовка питання. В основному такі види робіт доцільні після опрацювання учнями художніх творів, у змісті яких порушено гострі соціальні чи моральні проблеми, неоднозначно трактується якесь явище або персонаж. Це такі твори як «Лісова пісня» Л. Українки, «Камінний хрест» В. Стефаника, «Я (Романтика)» М. Хвильового, «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника та інші (Додатки). Пишучи такі твори, школярі розкривають власне розуміння проблеми, мотиву, теми, образу. Це сприяє не тільки глибшому усвідомленню старшокласниками змісту твору, а й виробленню в них критичного мислення й самостійності суджень, самоаналізу.

У розвитку творчих здібностей учнів крім підготовки й написання різних видів творчих робіт, велике значення має редагування їх, робота над допущеними помилками.

Редагування – складний процес, бо учень повинен уміти користуватися довідковою літературою, різними видами словників, добре знати мову, логічно мислити.

Звичайно, у школі учні вдосконалюють здебільшого власні висловлювання, але на уроках учитель пропонує різні види редагування як речень, так і текстів. Для більш ефективної роботи Тетяна Антонівна розробила брошуру «Система вправ щодо формування в учнів умінь редагувати власні письмові роботи» (Додатки), завдання на редагування речень і текстів, а також пам’ятку «Редагування письмових робіт», що є відповіддю учню на всі його питання (Додатки).

Сучасний урок – це передусім урок, на якому вчитель уміло використовує всі можливості для формування особистості учня, його активного розумового розвитку, а також розвитку творчих здібностей дитини.

Тунда Тетяна Антонівна у своїй практиці використовує акмеологічні освітні технології, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. Найчастіше вчитель використовує проектну технологію, у процесі якої учні розуміють реальні процеси, об’єкти. Учні «проживають» конкретні ситуації, долають труднощі. 

Проектна діяльність у системі компетентнісної літературної освіти набуває нині особливої актуальності, що зумовлюється типовою для сучасної школи проблемою: учні здатні опановувати теоретичні знання, але мають труднощі із застосуванням цих знань у конкретних життєвих ситуаціях. Про доконечність формування ключових компетенцій у школярів ідеться в рекомендаціях Ради Європи щодо оновлення освіти. У програмах, розроблених на основі Закону України «Про загальну освіту», акцентується на специфічних для навчального предмета «Українська література» суспільних функціях – здатності справляти різнобічний вплив на учнів – пізнавальний, розвивальний, виховний, сприяти формуванню в них готовності до суспільно корисної праці.

Особливо зростає розвивальна спрямованість методу проектів, завдяки чому створюються повноцінні умови для залучення учнів до виконання різних соціальних ролей: громадянина, виборця, еколога, історика, виробника, журналіста, лінгвіста, художника, композитора, члена сім’ї.

Найважливішими методичними умовами успішної організації проектної діяльності є обрання для уроку такої теми соціокультурної змістової лінії, яка давала б можливість: 

1) залучити учнів до виконання різних соціальних ролей; 

2) і водночас розкривати роль виучуваних літературних знань у вираженні думки з метою формування узагальнених способів діяльності.

Прикладом можна навести завдання, які були запропоновані учням 7-класу під час уроку на тему: «Морально-етичні проблеми в оповіданні О. Стороженка «Скарб », учням 5-класу з теми «В. Винниченко. Оповідання «Федько – халамидник» та учням 7-класу з теми «А. Малишко – солов’їне серце України. «Пісня про рушник» - візитна картка нашого народу».

Завдання 1:

Доведіть наявність фольклорних традицій в оповіданні «Скарб». Заповніть прикладами другу частину таблиці.

Висновок: О. Стороженко надав своєму твору такої стильової самобутності, яка при всій неповторності його таланту близька до усно поетичного сприймання світу.

Завдання 2:

Дослідити два світи хлопчиків з оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник».

Висновок: автор майстерно розкриває дитячі характери, мотиви вчинків, учить розпізнавати добро і зло, честь і безчестя, милосердя і байдужість. І тільки в серйозному випробуванні хлопці по-різному проявляють себе.

Завдання 3: Створити інформаційне ґроно (словесний портрет) образів матері, ліричного героя та рушника, дати їм характеристику й підтвердити цитатами.

Працюючи над проектом, учні самостійно розв’язують творчу чи дослідницьку проблему. Кожен створює свій образ виучуваного засобами, як найбільше відповідають його природним нахилам, інтересам, смакам, уподобанням – здобувають суб’єктивний досвід. На уроці під час актуалізації результатів проектної діяльності школярі обмінюються з однокласниками, учителем здобутими знаннями, чуттєвим досвідом, способами дослідницької і творчої діяльності, прийомами розумових дій. Створюється атмосфера інтелектуальних, моральних, естетичних переживань, відбувається зіткнення поглядів, а це веде до пошуку істини. Стає можливою постановка й розв’язання проблемних запитань на рівні міжпредметних зв’язків. Прикладом дослідницької діяльності учнів можна навести створення асоціативних кущів на уроках вивчення творчості Г.Тютюнника (Додатки). 

Отже, основна функція методу проектів у структурі уроку з літератури – мотиваційна. Саме завдяки використанню цього методу досягається опанування знань як особистісно значущих для кожного учня, формуються в них узагальнені способи пізнавальної й мовленнєвої діяльності, оргдіяльнісні вміння.

У практиці навчання метод проектів успішно використовується також як ефективний засіб розвитку наукових, літературних, мистецьких здібностей особистості. З цією метою учнівський колектив об’єднується певним проектом протягом кількох уроків для розв’язання актуальних проблем.

Проектна дiяльнiсть учнiв є системою роботи на уроцi та поза його межами. Пiдготовчим етапом для такої дiяльностi є випереджувальнi завдання й ключовi питання роботи. Так, під час уроку в 10 класі з української літератури з теми «Проблема добра і зла у творчості українських класиків» перед десятикласниками було поставлено завдання: 

1. Пiдготувати iнсценiзацiї уривкiв iз вивчених творiв за групами. 

2. Проаналiзувати причини злих вчинкiв героїв. 

Учням пропонуються й ключовi питання роботи: 

- Яка причина злого вчинку (поведiнки) персонажа? 

- Хто з лiтературних героїв вам iмпонує? Чим саме? 

- Кого ви засуджуєте? За що? 

- Чому зло панує в сучасному свiтi? 

- Що, на вашу думку, може перемогти зло? 

- Як позбутися зла, коли воно поселилося в душi? 

Дослiджуючи цi питання, учнi приходять до певного висновку й будують 

своєрiдний проект (Додатки). 

Наступним кроком є робота дiтей над проектом створення «Дороги подолання зла». Учнi в групах обговорюють питання «Яка сила може перемогти зло?» i на прикладi запропонованих творiв доводять, як герої протистоять злим вчинкам. Десятикласники записують на листках риси характеру, якi допомогли героям подолати зло, i створюють своєрiдну «Дорогу подолання зла» (Додатки) 

Останнiм кроком у дослiдницькiй роботi стає створення соцiального проекту «Цiнностi сiмейного виховання», адже випускники на порозi самостiйного жигггя, і вчитель повинен формувати життєву компетентнiсть у дiтей. 

Учням пропонується обговорити в групах питання «Якi цiнностi сiмейного виховання необхiднi людинi, щоб у життi уникнути поганих вчинкiв?». Десятикласники створюють такий проект i вибудовують його у формi рiзнокольорової квiтки (Додатки). 

Ефективною формою організації навчального процесу під час створення проекту є групова взаємодія. По-перше, на уроці створюється певний емоційний настрій, завдяки якому учні не бояться висловлювати свої думки про щось незнайоме, невідоме. По-друге, не секрет, що діти успішніше опановують діями й знаннями саме працюючи з однолітками. По-третє, до дітей приходить розуміння своєї значущості: «Мої знання й уміння необхідні групі для успішного виконання завдання». При цьому в учнів виробляються навички спілкування та співробітництва, що, безперечно, є запорукою подальшого успішного навчання. По-четверте, тільки співпрацюючи в групі, учні вчаться оцінювати об`єктивно власну роботу й роботу своїх однолітків, що сприяє досягненню успіху.

Прикладом можна навести створення проекту «Океан любові» під час уроку «Що ми в цім світі без любові...Інтимна лірика Франка. Збірка «Зів`яле листя». Прослухавши притчу В. Сухомлинського «Сяюча Вершина і Кам`яниста стежина», учні спочатку виділили ключові образи в ній і визначили їхнє значення, а потім з`ясували, що таке щастя, любов. Шляхом різноманітних завдань учні дали відповідь, що означає кохання для Івана Франка і що веде людину до щастя, що означає бути щасливим. Поетапно проект доповнився висновками-порадами ліричному герою й найголовніше, який урок діти отримали для себе (Додатки).

Таким чином, проектна технологiя на уроцi лiтератури в старших класах, на думку вчителя, забезпечує не тiльки процес самовираження, розкриття обдаровань дитини, її прогресивний розвиток, а й допомагає у формуваннi життєвих компетентностей.

Учитель вважає, що при застосуванні названих вище технологій виграє весь навчально-виховний процес, бо вони дають можливість залучити кожного учня до обговорення проблеми, а це сприяє активізації пізнавальної діяльності, розвитку творчих здібностей учнів, критичного мислення, діалогічного мовлення. Учні набувають навичок співпраці, колективного пошуку рішень, беруть активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Таким чином досягається головна мета акмеологічного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

Таким чином, сучасний акмеологічний урок має бути ефективним (досягти поставленої мети) і оптимальним за структурою (складатися з таких навчальних ситуацій, містити такий матеріал і подаватися такими методами і прийомами, які постійно зацікавлювали б учнів, не переобтяжували їх, давали б змогу досягти найкращих результатів).

А ще на кожному уроці потрібно давати учням час для роздуму, переживання, вибору позиції й обов`язково словесного озвучення своїх думок під час діалогів: читача з текстом, учителя і учня, однокласників між собою. 

Отже, на перший план ставляться потреби дитини в пізнанні, самоствердженні, творчості, емоційній насолоді, спілкуванні, праці, самостійності, грі, тобто самореалізації. Американські педагоги цей етап уроку називають рефлексією.

На сучасному уроці етап рефлексії особливо потрібний тоді, коли розв`язуються проблемні питання та ситуації, коли інтелектуальний пошук переважає над емоційними читацькими реакціями.

Варто наголосити на найважливішому пункті плану – на аргументації. Оскільки головна роль у цьому процесі належить міркуванню, то й володіння відповідним типом мовлення є необхідною передумовою переконливості всіх тверджень учня. У системі доказів можна використовувати посилання на визначних діячів науки, літератури. Усі посилання мають бути доречними, а цитування – помірним. Власну думку потрібно підкріплювати прикладами. Для цього використовувати уривки тексту, вислови самого автора про твір, авторитетні думки критиків, читачів, інсценізацію твору на екрані та сцені.

Використання освітніх технологій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Учитель наводить найефективніші, на його думку, пошукові методи у викладанні української літератури (Додатки).

Автор роботи пропонує фрагменти уроку застосування пошукового методу, а саме дискусії та орієнтовні відповіді дітей, діаграму «Проблеми українського села середини XX ст. крізь призму оповідання Г.Тютюнника «Оддавали Катрю» (Додатки).

У своїй педагогічній практиці автор апробує елементи різних акмеологічних освітніх технологій. Надає перевагу таким, які можуть допомогти вчителеві в підготовці й проведенні сучасного уроку.

Завдяки використанню акмеологічних технологій учні формують власне світобачення, орієнтовно визначають життєву позицію, своє місце в сучасному світі. Вони вчаться пояснювати та вмотивовувати свою точку зору. Отже, учням буде легше адаптуватися до високих вимог нинішнього дорослого життя.